Що й казати, коректність – то
чудова якість, яка, зазвичай, робить життя більш легким. Якщо не для вас самих,
то для оточуючих - точно.
Політкоректність… Ну, коли йдеться по щось семантично
пов’язане з «політикою», то навряд чи варто чекати полегкості. Особливо, якщо
ставитися до цього із фанатизмом.
Але люди, ускладнюючи собі життя через власну цивілізованість, ніколи не
забувають завдати неприємностей тим, хто поруч. От хоча б і лялькам.
Дозвольте познайомити: Голлівог (англ. Golliwog, Golli doll) – улюбленець американських, англійських й
австралійських дітлахів наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття. Зараз важко повірити, що м’яка
іграшка – темношкіра фігурка з широкою посмішкою, величезними – куди там
сучасному аніме! – білими очима й густою шапкою кучерів – була улюбленицею
кількох поколінь дітей. А свого часу за популярністю вона майже не поступалася
знаменитим плюшевим ведмежатам.
Але 60-ті роки минулого століття – час, на який припав пік боротьба за
рівність між усіма расами, вбачання у рисах цього симпатяги карикатури на цілу
расу, яка нічим не поступається бундючній білій, завбачливість виробників, які
аж ніяк не хотіли бути звинуваченими у відсутності політ коректності… Здається,
австралійські діти ще граються голлівогами, що викликає певне занепокоєння прогресивної
громадськості, а от в Америці їх можна зустріти хіба що в колекціях фанатичних
збирачів іграшок чи забутими на горищах.
Що ж до Англії, то там свого часу ця лялька стала причиною майже
політичного скандалу. Кілька років тому кореспондент ВВС Керол Тетчер –
так-так, донька тої самої Залізної Леді – у напівофіційній бесіді порівняла
зовнішність гравця австралійського тенісного чемпіонату із цією лялькою. У
результаті справа дійшла до начальства і її тимчасово навіть відсторонили від
роботи, вимагаючи публічного каяття у неполіткоректності. Хоча сама Керол
твердо дотримувалась позиції, що сказала це без бажання когось принизити,
мовляв, зірвалося з язика, бо у дитинстві це була її улюблена іграшка.
Що цікаво, існує версія, ніби й своїм виникненням голлівог теж зобов’язаний
політиці. Нібито у позаминулому столітті в Єгипті місцеві мешканці, що
працювали на потреби армії Великої Британії мали носити на руці нашивку«W.O.G.S.» («Working On Government Service» - «Ті, що працюють на державній службі»).
Ну, ставлення до них місцевих описувати потреби немає. Та й самі британці не
надто ласкаво називали таких працівників «г’юльс» (привиди).
Діти ж є єгиптян, аби заробити зайвий пенс, або чим вже там розплачувалися
представники великої імперії із місцевим населенням, робили копійчані ляльки із
темних ганчірок. Оцих-от хеймейдівських страховиськ і купували у якості
сувенірів британці. Аби було що дарувати любим родичам у відпустках, змушую
тітоньок та кузин вигадувати, куди приткнути екзотичний сувенір, аби не надто
кидався у вічі витончених знайомих. Ляльок покупці теж ласкаво називали «г’юльвогами», а потім – і голлівогами.
Існує осучаснена версія, яка стверджує, що з назвою ляльки не все так однозначно.
Мовляв, коли британці називали єгипетських помічників «Вогс» (WOGS), то у відповідь поза очі чули те саме «г’юльс» – через надто бліду, як на місцевих, шкіру.
А от назва голлівогів – то свідчення почуття гумору тодішніх будівників
«імперії».
Не буду витрачати час, аби розбиратися, яка з цих версій більш
правдоподібна, бо мені подобається геть інша, де нема політики, але є місце
дитячим книгам і музиці.
Свого часу в англомовному світі користувалися неабиякою популярністю книжки
Флоренс Кейт Аптон, де однією із головних дійових осіб незмінно виступала
чорношкіра лялька – Голлівог. Як повідомляла сама письменниця, саме таку
іграшку вона найбільше любила у дитинстві, тож і була переконана, що малі
читачі не менше полюблять цього веселого і щирого героя.
Сама ж іграшка виникла як частина маркетингової політики: вона мала
зображати учасника популярної свого часу музичної вистави «MINSTREL SHOW», білошкірі учасники якої густо фарбували
обличчя чорною фарбою, залишаючи білі кола навколо очей та рота, а чорношкірі
музики, відповідно, обводили очі й губи широкою білою облямівкою.
До речі, по популярність цього слова свідчить вже те, що довгий час у
британському флоті цигарки «Галуаз» за чорний колір без жодної політ
коректності називали «голлівогами». Також у першій половині ХХ століття у
цукернях можна було придати печиво й пряники із такою назвою.
Та що там цигарки і кондитерські вироби, які не можуть за себе постояти!
Учасники американського рок-гурту «Creedence Clearwater Revival» досить довго доброю волею носили це
ім’я, поки не вирішили змінити свою музику та свою назву, розпочавши нове життя.
Агнета із знаменитого гурту «ABBA» склала пісню із
такою назвою. А якщо раптом хтось із читачів запрагне прослухати сюїту «Дитячий
куток» Клода Дебюссі, хай має на увазі: у шостій частині композитор вивів тему
усе того ж «голлівога».
Здавалося б, блискуча «кар’єра» для будь-якої іграшки. Але чим вище
підійматися – тим болісніше доведеться падати. Це прислів’я інколи справедливе
і для іграшкового світу. Після того, як його обрали своєрідним символом расової
дискримінації, про голлівога швидко забули.
Немає коментарів:
Дописати коментар