Колись, у ті щасливі часи, коли дерева були великими, я була щиро переконана, що ляльки, та й загалом усі іграшки, створені виключно для того, аби ними гратися. Чи хоч розглядати їх у вітрині крамниці, переконуючи себе в тому, що от-от - як не на День народження, так на Новий рік, - отримаєш саме цю, вимріяну, іграшкову красуню у подарунок. Такі собі перші навички позитивного програмування, що діяли не завжди, але настрій підіймали гарантовано.
Ну, в особливо складних випадках, десь у гостях, чужі іграшки та цяцьки, аби дорослі могли поставити їх на поличку і милуватися. Звісно, тоді це видавалося справжнісіньким марнотратством цінного ресурсу, але хоч думки про те, що такими дорогими цяцьками милуватися мало: із них ще ж треба вчасно і дуже обережно з них порох стирати, - настрій якось не псували. Хай через той порох і непосидючих дітлахів любих гостей господарі тих іграшок клопочуться. А на мене вдома чекали нормальні іграшки, якими ніхт гратися не заборонить, от!
Дерева з того часу навряд чи, всупереч прописній істині, примудрилися стати меншими: так, я росла, але хто заважам їм рости також? А фора від початку в них була чималенька. Ляльки раптом виявилися не найкращим об'єктом для позитивного мислення: скільки не уявляй себе володаркою навіть цілої іграшкової крамниці, настрій чомусь не поспішає підскочити до мксимальної позначки "Вічне щастя". Крім усього іншого, це ж скільки пороху довелося б струшувати щодня! :)
Зате іграшки стали джерелом цікавезних фактів, дозволивши інколи по-новому глянути на деякі епізоди історію. Не даремно ж ляльки, та й не тільки вони, супроводжували людство віками. І при цьому аж ніяк не скаржилися на незручності, не засуджуали гсподарів і не вимагали якхось привілеїв.
Звісно, персональна моя вдячність за таке благородне поводження їм до шмиги. Однак розповіді про іграшки та ігри, часто незаслужено забуті або просто маловідомі можуть бути цікавими, принаймні, для мене самої.
Аби самій не заплутатись у записах, декларую тверді наміри ставити мітки, вказуючи країну, століття, ну й, за потреби, якісь пояснення.
Ну, в особливо складних випадках, десь у гостях, чужі іграшки та цяцьки, аби дорослі могли поставити їх на поличку і милуватися. Звісно, тоді це видавалося справжнісіньким марнотратством цінного ресурсу, але хоч думки про те, що такими дорогими цяцьками милуватися мало: із них ще ж треба вчасно і дуже обережно з них порох стирати, - настрій якось не псували. Хай через той порох і непосидючих дітлахів любих гостей господарі тих іграшок клопочуться. А на мене вдома чекали нормальні іграшки, якими ніхт гратися не заборонить, от!
Дерева з того часу навряд чи, всупереч прописній істині, примудрилися стати меншими: так, я росла, але хто заважам їм рости також? А фора від початку в них була чималенька. Ляльки раптом виявилися не найкращим об'єктом для позитивного мислення: скільки не уявляй себе володаркою навіть цілої іграшкової крамниці, настрій чомусь не поспішає підскочити до мксимальної позначки "Вічне щастя". Крім усього іншого, це ж скільки пороху довелося б струшувати щодня! :)
Зате іграшки стали джерелом цікавезних фактів, дозволивши інколи по-новому глянути на деякі епізоди історію. Не даремно ж ляльки, та й не тільки вони, супроводжували людство віками. І при цьому аж ніяк не скаржилися на незручності, не засуджуали гсподарів і не вимагали якхось привілеїв.
Звісно, персональна моя вдячність за таке благородне поводження їм до шмиги. Однак розповіді про іграшки та ігри, часто незаслужено забуті або просто маловідомі можуть бути цікавими, принаймні, для мене самої.
Аби самій не заплутатись у записах, декларую тверді наміри ставити мітки, вказуючи країну, століття, ну й, за потреби, якісь пояснення.
Немає коментарів:
Дописати коментар