Про легендарну ляльку барбі як про нав’язаний дівчата усього світу стандарт
жіночої краси, що немає нічого спільного із дійсністю не писав лише лінивий. І,
звісно, на думку більшості авторів таких висловлювань, у всьому винні
американці, які створити ті самі стандарти своїми конкурсами краси. Про те, чи
мають вони аж стовідсоткову рацію і чи вартує звалювати усі гріхи на окремо
взяту ляльку поговоримо іншим разом. Якщо раптом не відшукається цікавішої теми
для розмови.
Зараз же мова піде про ляльок Gibson Girls, випущених
у світ на межі ХІХ-ХХ століття знаменитою на той час (та й не лише на той,
звісно) німецькою фірмою J. D. Kestner.
Певно,
запитання: а що в цієї красуні спільного із барбі з її супер-параметрами та
яскравим, прикрашеним блискітками одягом? – може загнати у глухий кут не одного
любителя загадок. Але спільне, при всій їх показній несхожості є.
Найперше,
варто віддати належне діловим німцям. На початку ХХ століття поштучне
виготовлення ляльок відійшло у минуле, на зміну клопіткій праці прийшло масове
виробництво. Самі ж іграшки декларувалися вже не як посібники із моди для
матінок сімейств, а як забавки для дітей. Тим більше, що в дітлахів з’являлося
все більше часу для ігор. Й охочих постачати дітям ті забавки виникало все
більше.
Тож
що варто було зробити, аби вже точно перемогти конкурентів у нелегкій боротьбі?
Не обмежуватися лише пишними шатами іграшок. Які мали б виховати гарний смак у
їхніх малих господарок, але й попрацювати над зовнішністю ляльок.
Тим більше, що саме тоді, на межі між двома неспокійними століттями, був
вироблений перший жіночий стандарт краси на американському континенті. І
завдячувати йому світ має низці знаменитих робіт графіка Чарльза Дана Гібсона (Charles
Dana Gibson).
Із його
малюнків глядачам посміхалися високі стрункі красуні із гнучким станом, пишним
бюстом й відповідними стегнами. А ще – із лебединою шиєю, величезними – на
пів-обличчя – й дуже виразними очима та із зачіскою bouffant, яку точно намагалися відтворити потягом
кількох десятиліть послідовниці моди з усіх куточків світу.
Можливо, Dolls Gibson Girls і не відповідали стовідсотково тим красуням, зображення яких принесло
Гібсону неабияку популярність, але вже точно користувались величезним попитом.
Таким, що невтомна фірма J. D. Kestner випустила
свого часу аж 200 різноманітних моделей цієї іграшки (знову ж, привіт від
бабрі, яка вже спробувала себе у багатьох професія і соціальних ролях).
Оце-от диво має порядковий номер 162, але інші аж ніяк не поступалися їй
ні зовнішністю, ні гардеробом. Бо родзинкою кожної нової ляльки був її посаг –
в іграшковій дорожній скрині, яку незмінно дарували разом із нею, можна було
відшукати плаття на всі випадки життя: домашній одяг, для візитів, вбрання для
прогулянки та балу.
