Ляльковий будинок, що надихав художників

На світі існує чимало відомих лялькових будинків. Однак далеко не кожен із них може «похвалитися», що він надихнув художника на створення картини. А от ляльковий будиночок Петронелли Ортман – жінки заможного голландського купця, що нажив статки на торгівлі шовками, удостоївся цієї честі. У 1710 році світ побачила картина «The doll’s house of Petronella Oortman» роботи Jacob Appel.

Вибір художника пояснювався не лише тим, що в цей час зростає інтерес до натюрмортів, але й тим, що сучасники вважали цю іграшку справжнім витвором мистецтва. І треба відзначити, що цілком заслужено. Протягом 1686-1710 рр. багато відомих амстердамських майстрів – зовсім не лялькарів, а «справжніх» художників, різників по дереву, виробників меблів, майстрів срібної та книжної справ, склодувів та представників багатьох інших професій – створювали це диво у масштабі 1:9. При цьому, за особливою вимогою замовника, вони намагалися використовувати ті ж матеріали й ті самі технології, що й при виробництві звичних речей.

У результаті такої всеохоплюючої праці було створено близько 700 об’єктів, якими обставили триповерховий будинок. Зовні будиночок облицювали панциром черепахи й оловом, що теж у ті часи коштувало аж ніяк не копійки. У результаті Петронелла Ортман заплатила за іграшковий будинок стільки, скільки б коштував для її сучасників розкішний будинок на березі одного з амстердамських каналів.

У ляльковому будинку - три поверхи. На верхньому, горищньому, як і належить у заможній родині тих часів, розташована територія прислуги й дитяча кімната.

Якщо придивитись до кімнати для білизни, то навіть на фотографії видно багато дрібних, але важливих деталей. Саме в цій кімнаті у «справжньому» будинку мали розвішувати білизну після того, як її повертали із пральні. Тож і в його іграшковій копії до стелі прикріплені перекладини для просушування білизни, стоїть прес, стіл для прасування, кошики для білизни й таця для одежі. А через цю кімнату можна потрапити до спалень служниць, у кожній з яких стоїть ліжко, стілець і нічний горщик.

У коморі, крім торфу, який в Амстердамі використовували для опалення приміщень, зберігається багато побутових предметів, у тому числі – прядка й жаровня для сушіння пелюшок. Тут же тримають і кухонні горщики – за дерев’яною, прикрашеною орнаментом загородкою.

Дитяча кімната, хоч і прихована від поглядів сторонніх, у тому числі, й від можливих гостей, розкішно оздоблена: вона цілком оббита яскраво-жовтим шовком, вдало відтіненим блакитними стрічками. Ліжечко, призначене для спадкоємця поважної родини, було вкрите балдахіном, який звисав зі стелі, тобто було т.з. «павільйонним ліжком». У витонченій крихітній шафці зберігався повний комплект дитячої одежі.

Другий поверх – найбільш важливий, саме у цих, парадних, кімнатах, приймали гостей. Скажімо, найдорожче обставлена кімната – то салон, саме за його вбранням пліткували про статки й соціальний статус власника будинку. Тож не дивно, що навіть стільці для цієї кімнати, й у ляльковому будиночку були більш детально пророблені, ніж в інших кімнатах. Та й стіни салону були розмальовані пейзажами, а стелю прикрашало небо у хмарках. Парадні стільці рівненьким рядком вишикувані вздовж стін, однак посеред кімнати стояв столик, призначений для гри у триктрак, біля нього – два сидіння й фарфорові горщики, які використовували для спльовування тютюнового соку.

На першому поверсі були розміщені відразу дві кухні: одна – для демонстрації гостям, інша – цілком утилітарна. Також тут розміщені кімната для шиття та книгосховище.

Парадна кухня, стіни якої викладені справжньою керамічною плиткою, щедро вставлена найкращим кухонним начинням, яке ніколи не ставилося на стіл або, тим більше, до печі. Величезний сервант біля задньої стінки зберігає дбайливо розставлену порцеляну. До речі, вони – чи не єдині речі в будиночку, створені не голландськими майстрами: їх купили у Голландському відділенні Іст-Індійської компанії, яка торгувала не лише коштовними порцеляновими тарелями з Китаю чи Японії, що прикрашали  будинки купців та знаті, але й крихітними копіями посуду, які дуже цінувалися серед любителів лялькових мініатюр.

Також у цій кімнаті містився парадний же скляний посуд. Крім того, саме тут майстри чи й власниця будинку розмістили високий дитячий стільчик, а на столі поклали спеціальну подушечку для шитва.

Звичайна кухня куди як скромніша. Хоч її устаткування свідчить про певний технічний прогрес, властивий Голландії вже у ті часи. Так, у цій кімнаті розмістили умивальник з міді та насос, яким можна закачувати воду зі справжнісінького резервуару, що міститься у підвалі. 

Крім того, на столі в цій кухні були розставлені  підсвічники й тарілки із восковою їжею, а в спеціальному кошику зберігалися крихітні, однак виготовлені з бездоганним зберіганням масштабу, срібні ножі й виделки. Якщо відчини двері, розміщені у задній частині кімнати, можна побачити вбиральню й погріб.

До речі, погріб у будиночку й справді «ляльковий»: підлога викладена розмальованою плиткою, стіни – вибілені. Тут розмістили пивні діжки, горщики, пляшки. При цьому майстри виявили неабияку обачність: підлога погребу, попри плитку, в амстердамських домах могла виявитись досить вологою. Тож, аби вберегти від згубного впливу улюблене питво,  у справжніх будинках діжки розміщували на дерев’яних платформах. Звісно, те саме зробили і в улюбленій іграшці пані Ортман.

Також на цьому поверсі розміщена гобеленова кімната, вона ж – кімната для шиття. Її оббили шовком, по якому пустили хвилястий візерунок із трьох кольорів хитромудрим стібком барджелло (т.з. «ірландським стібком») - надзвичайно популярним у 17 столітті. Тут же міститься шафка з мушлями - цілком пристойна заміна схожих шафов із різними дивами, якими розважали поважних гостей у заможніх голландських родинах.

А через задні двері цієї кімнати можна потрапити до бібліотеки, якій би на ті часи позаздрили більшість справжніх бібліотек. Аж 84 крихітних пергаментових томів у шкіряних політурках. У книгах – багато ілюстрацій: герби, пейзажі, портери й натюрморти.

Не меншу вагу, ніж парадні кімнати, для володарів будинку мав хол: гості мають бути вражені з перших же кроків. Тож у холі нашого будиночку – підлога зі справжнього мармуру, розписана стеля, стіни, прикрашені гризал’ю. А ще – вкриті різьбою лавочки і легенькі столики для підсвічників. Більше того, за дверима, що розміщені у задній стіні холу, можна побачити мініатюрний фонтан і, фоном, мальовничий пишний сад.

Цікава особливість цього будинку, яка чудово відображає мораль тої епохи: у ньому немає спальні господарів. Дитяча кімната є, а ліжка власника будинку та його дружини публіці не демонструють: пуританська мораль суспільства ладна була робити послаблення для тих у кого були гроші, бо, як не крути, така копія – то примха заможної особи, яку не надто схвалювала сурова релігійність. Але показувати комусь сторонньому навіть не спальню подружжя, а її мініатюрну подобу – то вже точно заслуговує на осуд.

Що цікаво, проти лялькової демонстрації «кімнати для породіллі» та сама мораль не заперечувала. Справа в тому, що жінку, яка от-от у черговий раз мала стати матір’ю, переводили із спальні подружжя до окремої кімнати. При цьому у цій кімнаті вона не лише переживала пологи й перебувала із новонародженим, але й приймала численних поздоровляльників. Тож недаремно стелю будиночку прикрашає панно, де зображена цілком тематична сцена з Біблії: малий Моїсей у кошику застряг в очереті й от-от буде врятований донькою фараону. Ліжко при цьому соромливо приховували за завісою у глибокій ніші. Це саме можна побачити й у ляльковому будинку. Ліжечко малюка теж відділяється від кімнати ширмою. Поруч – шафа для пелюшок, а також – камін. Крихітна лялька, дбайливо вкутана у пелюшку, примощена на м’якому кріслі.

Уже для сучасників Петронелли цей будиночок був не стільки іграшкою, скільки дивом. Тепер же учені наполягають на його винятковій цінності для науки: більшість оригіналів речей, з яких майстри робили іграшкові копії для нього, не дійшло до наших днів. А тут – побут більш ніж трьохсотрічної давнини, мов на долоні. Та, все ж, ця іграшка завойовує серця численних прихильників не історичною цінністю, а своєю справжністю й атмосферністю, якої інколи бракує сучасним лялькам, що тисячами сходять із конвеєрів.